Рой Планкетт
 

У далекому, 1938 році американський вчений отримав завдання знайти нову форму холодоагенту для холодильників без токсинів. Експерименти проводилися на спеціальній речовині — виготовленій із сполук фтору і вуглецю. Газ, який отримували в результаті — зберігали в балонах невеликого розміру. В один із днів, прийшовши до лабораторії, винахідники виявили, що цей газ зник. При цьому, газ з балона не виходив і по вазі балона, все ще перебував в ньому. Розкривши балон, дослідники побачили, що газ став воскоподібною речовиною. Після проведення ряду досліджень було виявлено, що дана речовина непіддається виникненню корозії і максимально слизька.

По закінченні трьох років, була виконана реєстрація винаходу, в ході якої, її запатентували як «тефлон». Минуло ще чотири роки, по закінченню яких, тефлон почали використовувати у виробництві. Спочатку його застосовували в промисловості і військовій справі, далі у виробництві тканин, які майже не підлягають забрудненню, ізолювання проводів. Після цього тефлон стали використовувати в якості антипригарного покриття для сковорідок.